Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN” w Lublinie jest samorządową instytucją kultury działającą na rzecz ochrony dziedzictwa kulturowego i edukacji. Jej działania nawiązują do symbolicznego i historycznego znaczenia siedziby Ośrodka - Bramy Grodzkiej, dawniej będącej przejściem pomiędzy miastem chrześcijańskim i żydowskim, jak również do położenia Lublina w miejscu spotkania kultur, tradycji i religii.

Częścią Ośrodka są Dom Słów oraz Lubelska Trasa Podziemna.

Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN” w Lublinie jest samorządową instytucją kultury działającą na rzecz ochrony dziedzictwa kulturowego i edukacji. Jej działania nawiązują do symbolicznego i historycznego znaczenia siedziby Ośrodka - Bramy Grodzkiej, dawniej będącej przejściem pomiędzy miastem chrześcijańskim i żydowskim, jak również do położenia Lublina w miejscu spotkania kultur, tradycji i religii.

Częścią Ośrodka są Dom Słów oraz Lubelska Trasa Podziemna.

Люблін 1475–1569

Місто Люблін на Бистшиці чотири століття раніше діаметрально відрізнялося від сьогоднішньої архітектури міста. Костел св. Станіслава (Домініканів) не мав барокового куполу, барокової стелі не мала б також Краківська Брама, а спостерігач, дивлячись із замкового пагорба на тодішнє місто в мурах, бачив готичний парафіяльний костел св. Михайла, з чарівною стрілистою вежою. Під Замком розливався потужний Великий Королівський Став, а неіснуюча сьогодні (оточуючи від північної сторони староміський пагорб), прикрита ріка Чехувка пливла тоді своїм природним руслом. Не було також ще ані масивної брили єзуїтського костелу (сьогодні архікатедри), ані домінуючої в постаті міста Тринітарської Вежі.

 

Spis treści

[RozwińZwiń]

Місто багатьох віросповідань і народівBezpośredni odnośnik do tego akapituWróć do spisu treściWróć do spisu treści

Місто Люблін, кількість мешканців якого перевищувала тоді 10 тисяч, ставався щораз більшим космополітичним містом. В цей період в місті появилося жидівське суспільство, котре протягом наступних століть становило об'єднану частину жителів міста, співтворячи його характер, клімат і культуру. В 1547 р. Ізаак син Хаіма і Юзеф Якра, син Якуба, створили в Любліні першу гебрайську друкарню. В 1567 р. біля підніжжя замкового пагорбу виросла велика синагога Махаршалшул. До Любліна, відомого з його ярмарків, почали приїжджати також представники інших віросповідань і народів.

Політично – економічне значенняBezpośredni odnośnik do tego akapituWróć do spisu treściWróć do spisu treści

XVI століття це успішний період для міста кози. Місто розславляли події, котрі були похідною географічного положення Любліна, міста, котре поєднувало схід із заходом. На організовані, чотири рази в році, ярмарки приїжджали купці з цілої Європи – і не тільки. Люблін економічно розвивався. Появилися шліфувальня і фабрика паперу, також закінчено будову водопроводу.

Зі зростом економічного значення Любліна прямував зріст його політичного рівня. На сейми 1506, 1554, 1566 і 1569 р. прибували володарі Польщі і найважливіші державні сановники. Люблін був місцем засідань сеймиків люблінської воєводської шляхти (передсеймових сеймиків, звітових, елекційних, депутатських). Вони відбувалися в костелі св. Станіслава, котрий був власністю монастиря Домініканів. Теоретично повинна брати в них участь уся шляхетська брать люблінського воєводства, проте в практиці, у зв'язку із браком прийняття заходів за неприсутність, на засіданнях появлялося в середньому 100–200 осіб. Тільки в період політичного неспокою або в добу боротьби шляхти про виправлення держави, її участь в сеймиках була чисельнішою.

Однак найважливішим із люблінських сеймів був сейм союзу з 1569 р., на котрому була присяга акту Люблінського Союзу. Був на ньому король Зиґмунд II Авґуст, примас Якуб Уханські, краківський єпископ Філіп Паднєвскі, коронний підканцлер Францішек Красінські, жмудський староста Ян Ходкєвіч і багато інших.

Культура ренесансуBezpośredni odnośnik do tego akapituWróć do spisu treściWróć do spisu treści

Політично – пропагандові потреби, зіставлені з більш особистими мріями чи переконаннями люблінян, брали до уваги також їх відчуття моди, пов'язували колишній досвід з теперішніми організаційними та фінансовими можливостями. Який був результат? Захоплення архітектурою ренесансу: це перед усім на люблінській землі створено взірець цього будівництва – люблінсько-калішський вид польської ренесансової архітектури. В 1520 році Замок перебудовано в ренесансовому стилі. Про те, як сильно тодішній Люблін знаходився в течії європейської культури, особливо свідчать чарівні стінні розписи з другої половини XVI ст., котрі покривають склепіння і стіни підвалу – колишньої винярні в кам'ятники Миколая та Петра Фірлєїв в костелі Домініканів (також з другої половини XVI ст.) є прикладом зачарування мистецтвом ренесансу.

В добу гуманізму та реформи, коло освічених людей люблінського Замку побільшало на групу освічених люблінських міщан і духовних осіб різниз віросповідань, особливо представників католицького і кальвінського Костелу. В Любліні не забракло також творців ренесансової літератури. З міста на Бистшиці походив поет Бєрнат з Любліна (1460/1466–1529), один із передових поетів ренесансової літератури польською мовою („Рай душі”, „Життя Езопа Фриґи”, „Діалог Палінура з Хароном”).

Однак раєць і бургомістр міста Люблін, поет Себастіан Фабіан Клоновіч (приблизно 1545–1602) прославляв надбистшицьке місто в поемі „Філтрон”:

„...Люблін це місто дарами неба обдарене щедро,
Місто і мури радіють особливою Божою опікою.
Сонця променями Родос перевищує, родючістю Ґанґару.
(...)
Місто це гідне бути помешканням Бога і резиденцією королів,
Людне, багате, вже багатьох значних мужів віддало,
Багато зробило для миру, уклало славне примирення.
(...)

ТемиBezpośredni odnośnik do tego akapituWróć do spisu treściWróć do spisu treści

Розвиток культури і архітектури в добу ренесансу
Люблін „Єрусалим Польського Королівства” 1475–1569
Місто Республіки Польща Обидвох Народів – Люблінський Союз 1569
 
 
Текст опрацювали: Мажена Баум
Переклад: Марія та Юзеф Ульріх

Słowa kluczowe