Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN” w Lublinie jest samorządową instytucją kultury działającą na rzecz ochrony dziedzictwa kulturowego i edukacji. Jej działania nawiązują do symbolicznego i historycznego znaczenia siedziby Ośrodka - Bramy Grodzkiej, dawniej będącej przejściem pomiędzy miastem chrześcijańskim i żydowskim, jak również do położenia Lublina w miejscu spotkania kultur, tradycji i religii.

Częścią Ośrodka są Dom Słów oraz Lubelska Trasa Podziemna.

Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN” w Lublinie jest samorządową instytucją kultury działającą na rzecz ochrony dziedzictwa kulturowego i edukacji. Jej działania nawiązują do symbolicznego i historycznego znaczenia siedziby Ośrodka - Bramy Grodzkiej, dawniej będącej przejściem pomiędzy miastem chrześcijańskim i żydowskim, jak również do położenia Lublina w miejscu spotkania kultur, tradycji i religii.

Częścią Ośrodka są Dom Słów oraz Lubelska Trasa Podziemna.

Люблін 1317–1474

До 1317 р. Люблін був головним  господарським осередком, в котрому найважливішу роль відігравала торгівля та ремесло. Та лише місцевий привілей з 1317 р. запевнив місту інтенсивний розвиток. Подією, котра порушила кон'юктуру Любліна була татарська навала у 1341 р., котра знищила місто. Казімєж Великий звів бій з наїздниками на правому березі Бистшиці (звідси й назва села, а потім дільниці Татари).

 

Spis treści

[RozwińZwiń]

Місцевий привілейBezpośredni odnośnik do tego akapituWróć do spisu treściWróć do spisu treści

Документ наданий Любліну в 1317 р. Владиславом Локєтко, здав організацію міста під регулювання магдебурського права (німецького). Мешканці отримали на поправу матеріальних умов, звільнення з митних оплат, а також звільнення від податків на 20 років. Було в цьому заохочення для поселенців з дальших сторін поселятися в місті, котре пропонувало корисні умови для розвитку торгівлі. Згідно з новими правними регулюваннями в Любліні створено війтовство. Війт був першою особою в місті, був багато випосажений, обдарований широкими повноваженнями і підлягав безпосередньо королеві. Одночасно відбувався копіткий процес формування міського самуврядування.

Політичне значенняBezpośredni odnośnik do tego akapituWróć do spisu treściWróć do spisu treści

Великим шансом для Любліна стало укладення в 1385 р. союзу Польщі з Литвою. Тоді, вперше в своїй історії, місто було місцем подій міжнародного значення. 2 лютого 1386 р. тут підписано остаточу угоду про одруження королеви Ядвіґи та Владислава Яґєлло та обрання його королем Польщі та Литви. Люблінський замок став ареною багатьох політичних подій: в 1421 р. чеські хусиди запропонували Владиславу Яґєллі чеський трон після дзетронізованого представника німецької династії Люксембургів, Зиґмунта; в 1448 р. він гостював тут разом з найзнаменитішими представниками політичних сфер Польщі і Литви, Казімєж Яґєллоньчик. Його сини на замку брали уроки під наглядом Яна Длугоша. В травні 1448 р. у Любліні відбувся перший з'їзд польської та литовської влади. Підкресленням політичного значення міста було піднесення Любліна до  рівня столиці новоутвореного в 1474 р. люблінського воєводства.

Економічне значенняBezpośredni odnośnik do tego akapituWróć do spisu treściWróć do spisu treści

Люблінське воєводство, до моменту укладення угоди про союз в Креві територія краю, знаходилося тепер в центрі великої польсько-литовської держави. З огляду на дуже корисне розташування на межі цих двох політичних організмів, Люблін швидко переріс у одну із економічних столиць об'єднаних держав, місце зустрічей польських, литовських і руських купців. Різноманітні міські права та привілеї, отримані містом від наступних володарів, котрі засідали на троні Польщі, були одною із головних причин постійного розвитку та розбудування Любліна. Причинилися також до визнання міста одним із найважливіших осередків торгівлі в центрально – східній Європі. Торговий розквіт міста в XV ст. зробив можливим створення щільної та однорідної суспільної групи, міщан, людей, котрі мають власні права стану міщаньського, свідомих пов'язання з власним містом.

Розбудова містаBezpośredni odnośnik do tego akapituWróć do spisu treściWróć do spisu treści

Після 1317 р. була перебудова території міста. В добу управління короля Казімєжа Великого, Люблін оточено оборонними мурами з існуючими до сьогодні брамами – Краківська і Ґродзка. Мурований замок виріс при башті і замковій каплиці. Каплиця, котра походить з фундації Казімєжа Великого, своєю красотою завдячує Владиславу Яґєллі, котрий наказав оздобити її русько-візантійськими фресками (закінчено в 1418 р.).


На староміському горбі, перебудовано в готичному стилі костел оо.Домініканів (1342), проте на ринку зведено муровану ратушу (1389).

Одночасно, окрім міських мурів, Люблін почав перебудовуватися. В 1419 р. випосажено костел і лікарню св.Духа, завдяки котрому місто захищалося перед вибухами епідемії. Від 1470 року розпочали будову костелу і монастиря оо.Бернардитів.

Люблін розділив також долю інших європейських середньовічних міст, котрі протягом цілого століття були травлені численними епідеміями і стихійними лихами.

ТемиBezpośredni odnośnik do tego akapituWróć do spisu treściWróć do spisu treści

Перші привілеї для міста Люблін 1317–1389
Люблін „Йоґайла” 1385–1434

Люблін за правління перших Яґєллонів 1434–1474

 
Текст опрацювали: Мажена Баум
Переклад: Марія та Юзеф Ульріх

 

Słowa kluczowe